| Блогов | Дата: Суббота, 26.05.2012, 19:37 | Сообщение # 1 |
 Рядовой
Группа: Пользователи
Сообщений: 1
Репутация: 0
Статус: Offline
| На завтра, четвер 24 травня, заплановано розгляд проекту закону "Про засади мовної політики України" у Верховній Раді. Та одразу де-хто розпочав істерику з приводу розглядання проекту закону "Про засади мовної політики", Заклики ганьбити і перешкоджати його прийняттю ,навіть не наводячі його тексту або реального змісту.Їм потрібна лише провокація. Текст проекту можна скачати тут :
http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc34?id=&pf3511=41018&pf35401=198572
А в ньому, зокрема , таке:
ст.2, ст.5 :"Державна мовна політика в Україні має своїм завданням регулювання суспільних відносин у сфері всебічного розвитку і вживання української як державної,"
ст.3 Кожен має право вільно визначати мову, яку вважає рідною, і вибирати мову спілкування, а також визнавати себе двомовним чи багатомовним і змінювати свої мовні уподобання.
ст.6.1 "Державною мовою України є українська мова."
6.2. Українська мова як державна мова обов’язково застосовується на всій території України при здійсненні повноважень органами законодавчої, виконавчої та судової влади, у міжнародних договорах, у навчальному процесі в навчальних закладах в межах і порядку, що визначаються цим Законом. Держава сприяє використанню державної мови в засобах масової інформації, в науці, культурі, в інших сферах суспільного життя. ".... і т.д.
Як бачимо, небо не впаде на землю і українська залишиться державною і обов*язковою у використанні.
То чому потрібен цей новий закон?
В Україні досі діє закон Української РСР "Про мови в Українській РСР"(http://zakon2.rada.gov.ua/laws/anot/8312-11). Положення закону "Про державну мову України", наприклад,"Стаття 4."Українська мова підлягає обов'язковому використанню:у діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування,...у сфері виробництва та послуг;у нотаріальному діловодстві"протирічить цьому досі діючому “Про мови в Українській РСР”:
" в місцях проживання національних меншин судочинство може здійснюватись національною мовою більшості населення...Технічна і проектна документація в Україні виготовляється українською або російською мовами.в усіх сферах обслуговування громадян
вживається українська або інша мова, прийнята для сторін."
Тобто, принцип "обов*язково українською " протирічить принципу застарілого закону "або іншими мовами".
Тож, потрібно старий закон про мови замінити новим, відповідаючим закону "Про державну мову".
Україна взяла на себе міжнарожні зобов*язання переглянути мовне законодавство і привести до відповідності європейським нормам, підписавши Європейську Хартію регіональних мов і мов меншин (http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/994_014), підписаному у Страсбурзі, 5 листопада 1992 року Державами - членами Ради Європи, ратифікувавши ії "З А К О Н О М у К Р А Ї Н И Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин" 15 травня 2003 року
N 802-IV ( http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/802-15)
Також прошу звернути увагу на висновки Комісії експертів Ради Європи застосування Хартії в Україні у 2010 році (http://www.coe....CRML1_ukr.pdf).
дивись пп. 18, 57; вказано на статус російської пп. 61, 79.Дивись також рекомендації в кінці.
Переглянувши текст іншого діючого "З А К О Н у У К Р А Ї Н И Про національні меншини в Україні "(http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2494-12 ),
можу зазначити наступне. Закон проголошує правильні принципи, але тільки декларативно, наприклад:
1) ст.3 визначає "До національних меншин належать групи громадян
України, які не є українцями за національністю, виявляють почуття
національного самоусвідомлення та спільності між собою", тобто, навіть якщо 3 людини сообразили і вважають себе нащадками древніх інків,
у той же час навіть 40% або 50% російськомовного населення закон не зобов*язує владу визнавати національною мовною меншиною,- тільки по схочу виконавчої влади, бо закон не містить чітких крітеріїв визначення меншин і їхньго регіону.
2) Ст.8 "може використовуватися ії мова" знов по схочу влади, а не населення.
Тоді як запропонований проект з-ну "Про засади мовної політики" ст.7 пп.2, 3
-містить кількісне визначення мовних меншин, їхньої території :
"за умови якщо кількість осіб, – носіїв регіональної мови, що
проживають на території, на якій поширена ця мова, складає 10 відсотків і більше чисельності її населення,
-містить РЕАЛЬНИЙ МЕХАНІЗМ шляхом "збору підписів понад 10 відсотків осіб, які мешкають на певній території місцева рада зобов’язана прийняти відповідне рішення протягом 30 днів " ,
- та перелік вже визначених згідно Хартії мов нацменшин:російська, білоруська, болгарська, вірменська, гагаузька,
ідиш, кримськотатарська, молдавська, німецька, новогрецька, польська, ромська, румунська, словацька, угорська, русинська, караїмська, кримчацька.
-Подруге, проект з-ну містить пропорційний принцип розподілу кількість місць в учбових закладах за мовою викладання, обсягу ефірного мовлення, видань і т.д. повинна бути пропорційна кількості мовних груп цієї
місцевості, згідно засадам Хартії мов.
-Потретє, вводить відповідальність за порушення мовних прав, див . ЗАКОН УКРАЇНИ
«ПРО ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОЇ МОВНОЇ ПОЛІТИКИ»
Розділ IX
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ
ЗАКОНУ УКРАЇНИ
«ПРО ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОЇ МОВНОЇ ПОЛІТИКИ».
Див.проект ЗАКОН УКРАЇНИ
«ПРО ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОЇ МОВНОЇ ПОЛІТИКИ»
http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc34?id=&pf3511=41018&pf35401=198572
Тому, поперше:з прийняттям зараз цього закону влада використає свій "мовний козир", і до осінніх виборів цей козир вже буде бито, він вийде з гри;
подруге: чіткі норми закону дозволять відокремити реальний екстремізм і сепаратизм від прав національних меншин, забрати в них можливість використовувати невизначеність мовного питання.
Вважаю, що краще мати один конкретний закон, ніж кілька розмитих і ні до чого конкретно не зобов*язуючих владу.
|
| |
| |
